Моя Україна - вільна держава».

Тема: «Моя Україна - вільна держава».

 Мета: розширювати знання студентів про свою державу; закріпити поняття    «Батьківщина», «держава»; розвивати почуття патріотизму; виховувати любов до рідного краю; закріпити поняття державних символів України; виховувати повагу до державних  і народних символів  України.

Обладнання:  Плакати: «Незалежній Україні – 20 років», «Конституція України – Основний Закон країни, запис пісні В. Лепешка «Двадцять четвертого серпня».

Хід заняття

І.Організація частина.

У ч и т е л ь:

Облітав журавель сто доріг, сто земель .

Облітав, обходив, крила ноги натрудив.

Ми спитали журавля:

«Де найкраща земля?».

Журавель відповідає:

«Краще рідної немає!»

ІІ. Повідомлення теми і мети уроку

У всіх людей одна святиня,

Куди не глянь, де не спитай.

Рідніша їм своя пустиня,

Аніж земний в чужині рай.

Нема без кореня рослини,

А нас, людей, без Батьківщини.

- Ми народилися і живемо на такій чудовій, мальовничій землі, в нашій славній    Україні. Тут народилися і жили наші батьки, тут корінь українського народу. Тому цю землю ми називаємо Батьківщиною. Любов до нашої неосяжної Батьківщини починається з любові до міленької Батьківщини, до пам’яті про рідний поріг, стежки дитинства до мудрості народної: легенди, казки, пісні.

- Ви вже, мабуть, здогадалися, що мова сьогодні піде про чарівну землю, назва якій – Україна.

ІІІ. Походження назви «Україна»

- Чи знаєте ви, звідки пішла назва нашої країни? Ось послухайте таку легенду.

1 студентка.

Легенда про Україну.

Колись давним-давно в одному селі жила бідна вдова. Не було в неї ніякої втіхи від життя, тільки одна важка робота. І ось настав радісний день. В неї народилася дівчинка – маленька, крихітна, гарненька. І мати стала думати, яке ім’я  дати своєму дитяті. Тут, звідки-невідомо, осяяна маревом, з’явилася в хаті чарівниця. Вона з тривогою і жалістю дивилася на немовля і сказала вдові: «Не давай дитині імені, вона сама його знайде, а якщо даси, то вона помре».

Дівчина росла-підростала, була розумною, слухняною, але не веселою, часто журилася тим, що в неї немає імені. І ось їй виповнилося 16 років. Задумала вона вирушити у білий світ, щоб знайти своє ім’я. Мати ніяк не хотіла розлучитися із своєю донькою, але вона була невідступна і потайки вирушила в дорогу.

Бідна вдова почекала день, другий,  не втримала розлуки і пішла шукати. Ішла, йшла і вийшла в чисте поле, жовте – жовте і пшеницею колоситься. В чистому блакитному небі ластівки кружляють, світить ясне сонечко. І бачить мати – спить на полі дівчина, її дочка, та така гарна, що вона мимоволі замилувалися нею.

Раптом потемніло синє небо, здійняв вітер куряву, полягла до землі колосиста пшениця. Почувся тупіт та іржання коней, брязкання зброї, вигуки чужої мови. Це були війська Батия.

Попереду їхав сам хан. Раптом він зупинився, побачив красуню - дівчину, вигукнув: « Укра – юина», що на його мові означало «Дівчина молода». Дівчина прокинулась, хан схопив її і забрав із собою. Мати побачивши це опустилася на коліна і стала благати Господа Бога захисту для своєї єдиної дочки.

Раптом все стало чорне – чорне, загримів грім, затряслася, здригнулася земля, а потому все стихло… По небу пропливали ніжні рожеві хмаринки. Лише курява здіймалася навкруги, на полі стояла самотні вдова.

Пішла вона плачучи по землі шукати свою дитину. А в пам’яті лишилося одне – Україна, Україна. Йшла… З очей падали сльози. І там, де на землю впала сльозинка проросла квітка волошка. Мати йшла боса, збивала, колола ноги, і, де на землю падала крапля крові, виростали маки.

Де пройшла мати по землі, так і стала та земля зватись Україною.

-         Чи сподобалася вам ця легенда?

-         Чому ж з’явилася назва «Україна»?

 (Читання віршів.)

 2 студентка

Що ж таке Батьківщина?

Під віконцем калина,

Тиха казка бабусі,

Ніжна пісня матусі,

Дужі руки у папи,

Під тополями хата,

Під вербою криниця,

В чистім полі пшениця.

Серед лугу лелека,

І діброва далека,

І веселка над лісом,

І стрімкий обеліск…

Зацвітає калина,

Зеленіє ліщина,

Степом котиться диво – луна.

Це моя Україна,

Це моя Батьківщина,

Що, як тата і мама, одна!

Україно, земле рідна,

Земле сонячне і хлібна,

Ти навік у нас одна.

Ти, як мати, найрідніша,

Ти з дитинства наймиліша,

Ти і взимку найтепліша –

Наша отча сторона.

ІV. Україна – незалежна держава.

3 студентка.

- 24 серпня 1991 року Верховна Рада України урочисто проголосила Акт незалежності України та створення самостійної держави – України. З того дня минуло 20 років. За цей час наша держава, рівна серед рівних, увійшла в міжнародну співдружність. Воскресла наша національна свобода. Сьогодні ще багато труднощів у нашому житті. Процес державотворення ще продовжується. І від нас усіх залежить наше краще майбутнє. І хай не буде серед нас байдужих у розбудові незалежної України. Щоб зберегти державу, треба всім нам любити Україну більше, тоді нас ніхто не переможе.

( слухання пісні «Двадцять четвертого серпня» (Сл. І муз.  В. Лепешка).

                                               

4 студентка

Двадцять четвертого серпня

Стався День Незалежності.

Скільки віків українці

Цього жадали дня!

День цей – свято яскраве,

Світ великої радості:

В нас є вільна держава –

Україна моя!

Слава! Слава! Слава!

V. Державні символи.

5 студентка

-  Ми часто кажемо: « Сильний, як ведмідь; гарна, як квітка; хитрий, як лис». Тут ведмідь виступає символом сили, квітка – краси, лис – хитрості.

Завдяки символам одним словом чи одним знаком можна сказати дуже багато.

Державний прапор – одна з офіційних емблем  держави, яка символізує її суверенітет. Український Державний Прапор являє собою синьо – жовте прямокутне полотнище з двох рівних за шириною горизонтальних смуг: верхньої – синього кольору, нижньої – жовтого кольору із співвідношенням ширина прапора до його довжини 2:3.

                                  

                                    

Синьо – жовтий прапор має давнє походження. Поєднання цих двох кольорів зустрічається на гербах і прапорах нашого славного народу не лиш за часи козацької вольниці, а й набагато раніше – за княжої доби української держави.

Чому саме ці два кольори вибрано для нашого прапору? Жовтий колір – це колір пшеничної ниви, всьому сущому на землі. Жовтий колір – це й ще колір жовто – гарячого сонця, без лагідних  променів, якого не дозрів би, не заколосився б життєдайний хліб.

Синій колір – це колір ясного, чистого неба, де живе – розкошує приносячи радість усім жовто – гаряче сонце! А невже без живлющої матері – води визрів би й заколосився б хліб? От вам один синій колір – колір – цариці води.

Одне  слово, колір жовтий – колір хліба, життя, а синій колір – це колір неба, колір миру. Тому, мабуть, народ України і вибрав поєднання цих кольорів для свого Державного Прапору.

6 студентка

Державний герб – символ влади. Це стародавній, золотий тризуб на золотому тлі. Нашому гербу – більше тисячі літ.

Наш герб – тризуб, це воля, слава,

Сила.

Наш герб – тризуб. Недоля нас косила,

Та ми зросли, ми є, ми завжди будем,

Добро і пісню несемо ми людям.

                                                     

Державний Герб – офіційна на емблема держави, зображувана на прапорах, грошових знаках, печатках, офіційних документах. Існує близько 40 версій про походження тризуба. Одна з них розповідає, що герб є уособленням трьох природних сил – повітря, землі, води. Золотий тризуб на синьому тлі – символ влади. Він зустрічається ще з часів Київської Русі, зокрема на монетах київського князя Володимира Великого. А якщо придивитись, на ньому можна прочитати слово «воля».

7 студентка

Державний гімн.

Дорогими і любимими стали для нас слова пісні Павла Чубинського «Ще не вмерла Україна», що перетворилася на наш гімн, музику до якого написав Михайло Вербицький. Прошу всіх встати.

-         Гімн  «Ще не вмерла Україна» поряд із Державним Гербом – тризубом і синьо – жовтим Прапором є офіційним символом держави. За своїм змістом він є зображенням ідей боротьби за національну незалежність, гарячої любові до своєї землі, її героїчної історії.

-         Після проголошення незалежності України Державний Гімн відіграє роль заклику до утвердження самостійності й суверенітету України, надихає український народ на розбудову своєї держави. Слухати  гімн потрібно стоячи, мовчки, з гордо піднятою головою.

                                    

Свої національні символи люди повинні шанувати і берегти. Про це записано у ст.. 62 Конституції України: « Захист вітчизни, її незалежності та територіальної цілісності, шанування її державних символів є обов’язком громадян України».

VІ. Підсумок заняття.

-         Україна – це отча земля, рідний край. Не забувайте, що ви – діти землі, що зветься Україна.

Ви повинні любити свою Батьківщину, вона у вас – єдина. Пам’ятайте і пишайтеся тим, що ви українці. Бережіть рідну землю та її святиню. І тоді нас пошанує світ.